Камо грядеши, Украина?

Блоґ: Элизабет Юдас

Вот не знаю, за последний год всегда, когда возвращаюсь на Украину из заграничных командировок, меня охватывает чувство тревоги, тоски и неуютности. Наверное, это происходит из-за того, что всегда читаю украинские новости, за что спасибо интернету. Интернет полон известиями о деяниях нынешней гениальной «власти» и, как следствие бездарной политики, эти новости не несут народу Украины ничего хорошего. Поднялись цены на коммунальные услуги, подорожали продукты питания, ввели пеню за просроченные коммунальные платежи, сокращение персонала бюджетной сферы, снятие надбавок с тех же бюджетников, заоблачно «взлетел» бензин… Этот перечень можно продолжать едва ли не бесконечно.

Ну почему так??? Почему у нас в конце концов не может быть по-другому? Вот на новогодние праздники ездила к родственникам в Эстонию. Ощущения сравнению не подлежат! Такое впечатление, будто попала на другую планету, хотя и после Германии, и после Польши тоже вроде вырастали крылья.
Хотя, наверное, тут играет роль и тот фактор, что я в Эстонии почти как дома. И даже если понимать, что экономика этой маленькой балтийской страны оставляет желать лучшего, всё равно там не чувствуется никакого напряжения, никакой тревоги. Даже после ввода евровалюты.

Почему же У НАС власть не может обеспечить хотя бы частичку спокойствия и уюта для своих граждан?

20 коментарів

В Естонії та Німеччині не був, але за Ізраїль скажу. До рідні їздив. Супер, якщо для своїх. Але жити там не хотів би. Так, в гості — із задоволенням, та частіше б! А потім — додому. Інакше не відчуєш різниці)

Все навкруг таке безрадісне, сіре. Навіть Новий Рік не відчув, як раніше. Місто так і не стало святковим. Напевно, від цього всепоглинаючого негативу, про який ви, Елізабет, говорите :((

Наиболее значительно и примечательно то обстоятельство, что кризисное состояние общества и экономики свойственно Украине под властью любой партии, любого отдельно взятого руководителя — что говорит не столько о «негативе» власти, сколько о «негативе» самой нации, источнике кризиса в ментальности каждого гражданина государства.

Як мило, Святославе, може б Ви окреслили той негатив конкретніше?

Уся конкретність негативу наочна щодня майже в будь-якій життєвій ситуації — від хамства, невихованості, неорганізованості, нераціональності, пасивності, відсутності дисципліни та порядку знизу — до продажності, безпринципності, аморальності вгорі. Все, що відбувається навколо — відбувається не у високих кабінетах, але в побуті кожного. В іншому випадку важко логічно пояснити, чому сума теоретично «позитивних» людей у результаті творить кафкіанське суспільство абсурду.

Як не гірко це усвідомлювати, але ти, як і завжди, правий. Колись вели розмову на подібну тему в кабінеті на роботі, і, в принципі, дійшли приблизно до такої ж думки.

Пояснити направду, важко.
А як пояснити, що виїхавши з України, ТІ Ж САМІ люди стають цілком пристойними громадянами чи то Америки, чи то Італії, досягаючи (часто) в першому ж (!) поколінні неабияких успіхів?
Так, кожен народ має ту владу, на яку заслуговує, так, негативів у нас — прірва. Однак не все так просто. Немало в нас і позитивів, причім таких, за які б заздрити й заздрити.

Є якась незбагненна (архетипічна?) ворожнеча між владою і народом, якась божевільна зневага «позитивної» інтелігенції і «негативної» влади до власних людей.
Зневага, якої нема в Естонії.

А вам не здається, що це всього лиш виправдання, що ВИ, претендуючі на еліту, НЕ ЗРОБИЛИ досі з ЦИМ народом нічого путнього? ВИ віддали ЦЕЙ народ ЦІЙ владі, і щоб цього не бачити прикриємось тезою: народ поганий. Та не кращий він і не гірший, як будь-який інший народ.

Пані Галино, та не конкретно в українському народі справа, а взагалі мається на увазі, скоріше за все, населення країни, причому населення не тільки України. Особисто я додав би ще й Росію. Та й інших.
А на рахунок тих, хто виїжджає за кордон… Знаєте, я 2 роки прожив у італійському регіоні Кампанія, і такого відношення серед остарбайтерів, як українців до українців, не зустрічається більше ні в кого. Негативного (!!!!) Румун за румуна, поляк за поляка, албанець за албанця і т.д. будуть стояти до останнього, а наш за нашого — рідко, або майже ніколи. А от надурити, «кинути», не допомогти, кинути напризволяще — завжди готові. Навіть родичі, з якими тут, на Україні, стосунки були прекрасними та безпроблемними.

цікаво, інші «пострадянці» теж такі? (білоруси, росіяни, молдовани, казахи і т.ін....)

Так, відмінностей в цьому плані я не спостерігав

тоді ясно, звідки в цього феномену ноги ростуть

Я не знаю, Альберте, де ви таких українців набрали.Хоча, як казала одна моя знайома: чого ви верещите за тих, що поїхав і став на панель, ви думаєте, вони б вам тут дітей родили?
Я походжу з репресованої родини і звикла до іншого: «сам пропадай, а товариша виручай» інколи аж до абсурду загостреного.
Хоча знаю і те, про що пише Альберт. До речі, зауважте, скільки в нашій історії є випадків, коли вияв солідарності з українцем карався як найтяжчий злочин (мазепинство, петлюрівщина, бандерівщина /десятки сіл виселяли на Сибір саме за вияв найменщої солідарності/).Було й таке: коли дізнавалися бодай 10% правдивої твоєї біографії, то забували вітатися.

А ви спитайте в тих, хто повернувся із заробіток. Справа в тому, що я те ж саме чув і від інших людей, які були в різних регіонах Італії та Німеччини.
На рахунок репресій відповім таке: я так само, як і ви, з репресованої родини. Моя бабуся — зі сторожинецьких шляхтичів. За совєтів їх визнали куркулями + дід був звинувачений у зв«язках із українськими націоналістами. Як висновок — до Казахстану!!! Там моя мама прожила все дитинство, поки не дозволили повернутися на Буковину. Так що є в нас із вами щось спільне…

думаю, що оця озлобленість, байдужість, зневага — притаманна не просто українцям, а загалом народам, котрі були в радянському ярмі. наших предків багато принижували, тому це зараз виливається на поверхню у такому вигляді. про націю тут не варто говорити, бо наразі Україну заселяє багато неукраїнців, і провести чітку межу між ними з кожним поколінням стає дедалі важче.

Так ото ж! Саме це я і маю на увазі! Про націю я навіть не говорю. Можливо, точніше було б казати «вихідці з України». А національності вони можуть бути якої завгодно.
Тут, скоріше, доречно було б дати визначення «стереотип поведінки населення країни незалежно від національності індивідів»

З Вами, Альберте, згідний. Коментар адресувався Святославові, він вжив слово «нація»: "… не столько о «негативе» власти, сколько о «негативе» самой нации..."

Святославе, про негативи я знаю, як і всі. І що «кожен народ має ту владу, на яку заслуговує», теж знаю. Мене дратує ваше намагання засудивши, і владу і народ, стати в сторону «білим і пухнастим інтелектуалом», який «не влада» і не народ", а ХТО?
Я вважаю, що не народ(народ у всі віки завжди однаковий) винен, а САМЕ ЕЛІТА(контреліта, інтелігенція, «луччі люди», називайте як хочете), до якої відношу і Вас і себе,і все середовище вкурсі, і… не здатні прийти до внутрішньої смислової взаємодії, а погрузли у вічних суперчках «хто кращий», що виявляє в них(в нас) комплекс СЛУЖКИ, а не самолегітимованого Господаря.
А народ просто дзеркально відображає своїх «кращих».

Кроме России нигде за границей не бывала, но особой разницы в чём-то между Украиной и Россией не заметила

особисто в мене виникають якісь дивні відчуття, коли я перетинаю кордон. Про Польщу навіть говорити не буду, там навіть дихаю чисто та вільно, ніби на Північному полюсі, хоча це скоріш за все тому, що відчуваю себе в певній мірі серед своїх. А коли їду відпочивати на морське узбережжя в будь-яку іншу країну, то здається, що виростають крила. Особливо це відчувається на пляжах. Зазвичай болгари та румуни дуже привітні, а от як «заблукаєш» в Одесі чи в Криму… Крок ліворуч, крок праворуч — і бачиш агресію, байдужість. Навіть не знаю, як сказати точніше.
У барах та крамницях складається враження, що тобі роблять неабияку послугу, обслуговування вкрай низької якості. В тій же самій Болгарії, як захочеш поїсти, тебе мало на руках не саджають за стіл і так само виносять з-за столу і просто не можеш не повернутися в цей заклад.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте